Настоятельница

Ігуменія Іларія (Січка)

20 січня 2019 року, згідно з проханням та за станом здоров`я настоятельниці Мукачівського монастиря ігумені Єпистимії (Щербан), Високопреосвященніший Феодор, митрополит Мукачівський і Ужгородський призначив ігуменію Єпистимію почесною настоятельницею обителі на Чернечій Горі. Архіпастир висловив щиру подяку матушці-ігумені за багаторічне та мудре керівництво монастирем.
Згідно з указом архієрея новою настоятельницею Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря було призначено монахиню Іларію (Січка).

Згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 3-го квітня 2019 року, настоятельницю обителі монахиню Іларію (Січка) призначено на послух ігумені.

21-го квітня 2019 року, у свято Входу Господнього в Єрусалим, за Божественною літургією в Свято-Миколаївському жіночому монастирі м. Мукачева, митрополит Мукачівський і Ужгородський Феодор, возвів монахиню Іларію у високий сан ігумені.

Почесна настоятельниця

На зламі ХХ та ХХІ століття настоятелькою Мукачівської обителі була ігуменя Єпистимія (Щербан). Вона була обрана, як вже було зазначено, після звільнення з

Ігумения Епистимія (Щербан)

посади ігумені Феофанії у 1993 році з благословення керуючого архієпископа Мукачівського і Ужгороського Євфімія (Шутака), відповідно до його наказу (№ 1369) від 21 серпня 1993 року[1]. Відповідним рішенням Священного Синоду УПЦ від 19 жовтня того ж року (Журнал №21) її було затверджено на цій посаді з возведенням у сан ігумені та возложенням наперсного хреста за посадою[2].

За часів настоятельства ігумені Єпистимії Мукачівською єпархією керували такі Преосвященні: архієпископ Євфимій (Шутак); єпископ Агапіт (Бевцик) (26.07.2000-14.12.2007) та митрополит Феодор (з 21.12.2007).

З автобіографії ігумені можна дізнатись, що вона народилась 14 червня 1935 року в сім’ї Щербан Михайла Дмитровича та Щербан Ганни Василівни в с. Іза Хустського району Закарпатської області. В миру її звали Щербан Василина Михайлівна. В школі с. Іза почала навчання в шестирічному віці. Через зміни урядів Закарпаття в першому та в третьому класах навчалась по два роки.

У 1952 році вступила послушницею в скит від Липчанського жіночого монастиря, який знаходився в селі Іза. У 1955 році перейшла в Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир. В 1959 році прийняла іночеський постриг в Мукачівському монастирі з іменем Архелая, в 1970 році постриг в мантію іменем Єпистімія[3].

Завдяки організаторським здібностям настоятельки, Мукачівська обитель за роки її правління значно розквітла і поповнилася новими насельницями. В 1998-2000 роках в обителі були проведені масштабні ремонтно-реставраційні роботи. У 2004 р. на території монастиря був побудований храм-каплиця на честь Успіння Богородиці, який замінив стару капличку, зведену ще в XIX столітті.

Окрім центру чернечого життя Мукачівської єпархії, монастир за часів ігумені Єпистимії став центром науково-богословського життя. Так, зокрема, 8 вересня 2008 року в 97-му річницю з дня народження духівника Свято-Миколаївського жіночого монастиря архімандрита Василія (Проніна) був створений Богословсько-історичний науково-дослідний центр імені архімандрита Василія (Проніна)[4]. В рамках науково-просвітницької роботи БІНДЦу в Мукачівському монастирі були проведена низка Міжнародних науково-практичних конференцій: 11 вересня 2010 року — Всеукраїнська науково-практична конференція до 650-річчя заснування Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря: «Мукачівський Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі: історія та сьогодення»[5]; 10 вересня 2011 року — Міжнародна науково-практична конференція до 100-річчя з дня народження архімандрита Василія (Проніна) (08.09.1911-05.01.1997): «Архiмандрит Василiй (Пронiн): наукова спадщина i духовний внесок у розвиток релiгiйної думки на Закарпаттi»[6]; 18 жовтня 2013 року — Міжнародний круглий стіл до 100-річчя від дня народження відомого закарпатця, духівника Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря (1947-1955 рр.), вченого і богослова, архієпископа Празького, Предстоятеля Православної Церкви в Чеських землях і Словакії, митрополита Дорофея (в миру Димитрія Георгієвича Філіпа) (20.10.1913 – 30.12.1999). Після засідання відбулось освячення мармурової плити подвижнику; 4 квітня 2017 року — з нагоди 120-річчя від дня народження та 50-річчя від дня смерті ігумені Параскеви (Прокоп) відбулись заходи, серед яких богослужіння, освячення пам’ятної дошки та круглий стіл за участі духовенства, сестер обителі, науковців та журналістів, під час якого було показано відеослайд та відбулася презентація поштової листівки.

З нагоди 650-річчя Мукачівського монастиря 19 вересня 2010 року в обителі відбулися урочисті богослужбові святкування, які очолив нині спочилий Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

За ревне служіння Церкві Христовій матушка ігуменя удостоєна богослужбових, церковних і державних нагород, а саме: Грамотою Предстоятеля Української Православної Церкви (2002 р); ювілейною медаллю «Харківський Собор — 10 років» 1 ступеня[7], орденом святої великомучениці Варвари[8]. 22 травня 2008 року була нагороджена правом носіння другого хреста з прикрасами[9].

Державні нагороди: орден княгині Ольги III ступеня[10], відповідно до наказу президента України (№ 1159) від 3 березня 2006 року, а також багаточисельні грамоти та подяки від державних установ.

Більш ніж 25-літнє правління Мукачівським монастирем ігуменією Єпистимією перегорнуло 650-ти річну сторінку історії обителі. Початок третього тисячоліття вніс до життя обителі свої корективи. Завдяки мудрому керівництву ігумені обитель стала виконувати функцію своєрідного зберігача віросповідного надбання Мукачівської єпархії.

Станом на 12 лютого 2019 року у монастирі налічується 54 насельниці. З них: — почесна ігуменя Єпистимія (Щербан), настоятелька обителі — монахиня Іларія, 1 схимонахиня, 33 монахині, 15 інокинь та 3 послушниці[11].

Священнослужителями, які постійно звершують богослужіння в обителі є: архімандрит Силуан (Петровцій), архімандрит Мартиніан (Челленяк) та архімандрит Тихон (Лютянський)[12]. Крім того, в штат монастирського духовенства входять: протоієрей Василій Попович та три диякони: протодиякон Анатолій Рябінін, протодиякон Митрофан Дранко та диякон Павло Борбель[13].

В обителі знаходиться багато шанованих святинь. Серед них — ікона Божої Матері «Скоропослушниця», список з Іверської ікони Божої Матері, привезений з Афона, хрест з часткою Животворного Хреста, ікона з часткою мощів святителя Миколая Чудотворця, рака з часткою мощей преподобного Мойсея Угрина, Києво-Печерського. Частки мощей преподобного Олексія Карпаторуського, преподобного Іова Угольського, преподобного Гавриїла Седмиєзерського та багато інших[14].

Монастир володіє швейною майстернею, є своя власна пекарня, де й досі випікають хліб за давніми традиціям і рецептурою. З благословення митрополита Мукачівського і Ужгородського Феодора в 2011 році в монастирі було започатковано пам’ятну алею відомих духівників, настоятельниць та священнослужителів обителі.

Перша мармурова дошка була освячена в честь архім. Василія (Проніна). Сьогодні пам’ятну алею вже складають дошки в честь Предстоятеля Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, митрополита Дорофея (Філіпа) та ігумені обителі Параскеви (в схимі Ніни) (Прокоп).

[1] особова справа настоятельниці мукачівського свято-миколаївського монастиря ігумені єпістімії (щербан) // архів мукачівського свято-миколаївського жіночого монастиря (далі АМММ).

[2] Там само; Монич О., протод. Настоятельниці Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря. С. 185.

[3] Особова справа настоятельниці Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря ігумені Єпістімії (Щербан) // АМММ.

[4] Архів Мукачівської Православної єпархії.

[5] Дет. див.: «Наукові записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати», 2011. № 1. 275 с.

[6] Дет. див.: «Наукові записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати», 2013. № 2. 265 с.

[7] Дет. див.: «Наукові записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати», 2013. № 2. 265 с.

[8] Там само.

[9] Там само.

[10] Там само.

[11] Поточний архів Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря.

[12] Данилец Ю., Пимен (Мацола), иером. Православные монастыри Закарпатья. Путеводитель. Издание 2-е, исправленное и дополненное. К.: Издательский отдел УПЦ, 2012. С. 47.

[13] Мукачівський Свято-Миколаївський монастир 650 років / Відп. ред. протоієрей Василій Юрина. Мукачево: ОРП «Φίλοκαλια», 2010. С. 32.

[14] Данилец Ю., Пимен (Мацола), иером. Православные монастыри Закарпатья. С. 48-49.

На зламі ХХ та ХХІ століття настоятелькою Мукачівської обителі була ігуменя Єпистимія (Щербан). Вона була обрана, як вже було зазначено, після звільнення з посади ігумені Феофанії у 1993 році з благословення керуючого архієпископа Мукачівського і Ужгороського Євфімія (Шутака), відповідно до його наказу (№ 1369) від 21 серпня 1993 року[1]. Відповідним рішенням Священного Синоду УПЦ від 19 жовтня того ж року (Журнал №21) її було затверджено на цій посаді з возведенням у сан ігумені та возложенням наперсного хреста за посадою[2].

За часів настоятельства ігумені Єпистимії Мукачівською єпархією керували такі Преосвященні: архієпископ Євфимій (Шутак); єпископ Агапіт (Бевцик) (26.07.2000-14.12.2007) та митрополит Феодор (з 21.12.2007).

З автобіографії ігумені можна дізнатись, що вона народилась 14 червня 1935 року в сім’ї Щербан Михайла Дмитровича та Щербан Ганни Василівни в с. Іза Хустського району Закарпатської області. В миру її звали Щербан Василина Михайлівна. В школі с. Іза почала навчання в шестирічному віці. Через зміни урядів Закарпаття в першому та в третьому класах навчалась по два роки.

У 1952 році вступила послушницею в скит від Липчанського жіночого монастиря, який знаходився в селі Іза. У 1955 році перейшла в Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир. В 1959 році прийняла іночеський постриг в Мукачівському монастирі з іменем Архелая, в 1970 році постриг в мантію іменем Єпистімія[3].

Завдяки організаторським здібностям настоятельки, Мукачівська обитель за роки її правління значно розквітла і поповнилася новими насельницями. В 1998-2000 роках в обителі були проведені масштабні ремонтно-реставраційні роботи. У 2004 р. на території монастиря був побудований храм-каплиця на честь Успіння Богородиці, який замінив стару капличку, зведену ще в XIX столітті.

Окрім центру чернечого життя Мукачівської єпархії, монастир за часів ігумені Єпистимії став центром науково-богословського життя. Так, зокрема, 8 вересня 2008 року в 97-му річницю з дня народження духівника Свято-Миколаївського жіночого монастиря архімандрита Василія (Проніна) був створений Богословсько-історичний науково-дослідний центр імені архімандрита Василія (Проніна)[4]. В рамках науково-просвітницької роботи БІНДЦу в Мукачівському монастирі були проведена низка Міжнародних науково-практичних конференцій: 11 вересня 2010 року — Всеукраїнська науково-практична конференція до 650-річчя заснування Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря: «Мукачівський Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі: історія та сьогодення»[5]; 10 вересня 2011 року — Міжнародна науково-практична конференція до 100-річчя з дня народження архімандрита Василія (Проніна) (08.09.1911-05.01.1997): «Архiмандрит Василiй (Пронiн): наукова спадщина i духовний внесок у розвиток релiгiйної думки на Закарпаттi»[6]; 18 жовтня 2013 року — Міжнародний круглий стіл до 100-річчя від дня народження відомого закарпатця, духівника Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря (1947-1955 рр.), вченого і богослова, архієпископа Празького, Предстоятеля Православної Церкви в Чеських землях і Словакії, митрополита Дорофея (в миру Димитрія Георгієвича Філіпа) (20.10.1913 – 30.12.1999). Після засідання відбулось освячення мармурової плити подвижнику; 4 квітня 2017 року — з нагоди 120-річчя від дня народження та 50-річчя від дня смерті ігумені Параскеви (Прокоп) відбулись заходи, серед яких богослужіння, освячення пам’ятної дошки та круглий стіл за участі духовенства, сестер обителі, науковців та журналістів, під час якого було показано відеослайд та відбулася презентація поштової листівки.

З нагоди 650-річчя Мукачівського монастиря 19 вересня 2010 року в обителі відбулися урочисті богослужбові святкування, які очолив нині спочилий Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

За ревне служіння Церкві Христовій матушка ігуменя удостоєна богослужбових, церковних і державних нагород, а саме: Грамотою Предстоятеля Української Православної Церкви (2002 р); ювілейною медаллю «Харківський Собор — 10 років» 1 ступеня[7], орденом святої великомучениці Варвари[8]. 22 травня 2008 року була нагороджена правом носіння другого хреста з прикрасами[9].

Державні нагороди: орден княгині Ольги III ступеня[10], відповідно до наказу президента України (№ 1159) від 3 березня 2006 року, а також багаточисельні грамоти та подяки від державних установ.

Більш ніж 25-літнє правління Мукачівським монастирем ігуменією Єпистимією перегорнуло 650-ти річну сторінку історії обителі. Початок третього тисячоліття вніс до життя обителі свої корективи. Завдяки мудрому керівництву ігумені обитель стала виконувати функцію своєрідного зберігача віросповідного надбання Мукачівської єпархії.

Станом на 12 лютого 2019 року у монастирі налічується 54 насельниці. З них: — почесна ігуменя Єпистимія (Щербан), настоятелька обителі — монахиня Іларія, 1 схимонахиня, 33 монахині, 15 інокинь та 3 послушниці[11].

Священнослужителями, які постійно звершують богослужіння в обителі є: архімандрит Силуан (Петровцій), архімандрит Мартиніан (Челленяк) та архімандрит Тихон (Лютянський)[12]. Крім того, в штат монастирського духовенства входять: протоієрей Василій Попович та три диякони: протодиякон Анатолій Рябінін, протодиякон Митрофан Дранко та диякон Павло Борбель[13].

В обителі знаходиться багато шанованих святинь. Серед них — ікона Божої Матері «Скоропослушниця», список з Іверської ікони Божої Матері, привезений з Афона, хрест з часткою Животворного Хреста, ікона з часткою мощів святителя Миколая Чудотворця, рака з часткою мощей преподобного Мойсея Угрина, Києво-Печерського. Частки мощей преподобного Олексія Карпаторуського, преподобного Іова Угольського, преподобного Гавриїла Седмиєзерського та багато інших[14].

Монастир володіє швейною майстернею, є своя власна пекарня, де й досі випікають хліб за давніми традиціям і рецептурою. З благословення митрополита Мукачівського і Ужгородського Феодора в 2011 році в монастирі було започатковано пам’ятну алею відомих духівників, настоятельниць та священнослужителів обителі.

Перша мармурова дошка була освячена в честь архім. Василія (Проніна). Сьогодні пам’ятну алею вже складають дошки в честь Предстоятеля Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, митрополита Дорофея (Філіпа) та ігумені обителі Параскеви (в схимі Ніни) (Прокоп).

[1] особова справа настоятельниці мукачівського свято-миколаївського монастиря ігумені єпістімії (щербан) // архів мукачівського свято-миколаївського жіночого монастиря (далі АМММ).

[2] Там само; Монич О., протод. Настоятельниці Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря. С. 185.

[3] Особова справа настоятельниці Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря ігумені Єпістімії (Щербан) // АМММ.

[4] Архів Мукачівської Православної єпархії.

[5] Дет. див.: «Наукові записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати», 2011. № 1. 275 с.

[6] Дет. див.: «Наукові записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати», 2013. № 2. 265 с.

[7] Дет. див.: «Наукові записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати», 2013. № 2. 265 с.

[8] Там само.

[9] Там само.

[10] Там само.

[11] Поточний архів Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря.

[12] Данилец Ю., Пимен (Мацола), иером. Православные монастыри Закарпатья. Путеводитель. Издание 2-е, исправленное и дополненное. К.: Издательский отдел УПЦ, 2012. С. 47.

[13] Мукачівський Свято-Миколаївський монастир 650 років / Відп. ред. протоієрей Василій Юрина. Мукачево: ОРП «Φίλοκαλια», 2010. С. 32.

[14] Данилец Ю., Пимен (Мацола), иером. Православные монастыри Закарпатья. С. 48-49.